Скасування постанови управління Держпраці (невиплата грошової компенсації за всі дні невикористаної працівником щорічної відпустки)

Адвокатом АО «Аргос» Іриною Остапенко здійснювалося представництво ФОП, на якого Управлінням Держпраці в Полтавській обл. було накладено штраф у розмірі 74 460,00 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, на підставі абз 4 ч. 2 ст.265 КЗпП України (щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 р. відмовлено в задоволенні позову ФОП до Управління Держпраці у Полтавській обл. про визнання протиправною та скасування постанови повністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 р. по справі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця було задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 р.. Визнано протиправною та скасовано постанову № ПЛ 2533/162/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 08.11.2018 р.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Управління Держпраці у Полтавській обл. на користь ФОП судовий збір. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83442000).

Зокрема, судом апеляційної інстанції при прийнятті зазначеного рішення було враховано наступне.

Норми і гарантії в оплаті праці, які визначені ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та положеннями КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Крім того, за приписами ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Таким чином, державне регулювання оплати праці, що визначено законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, та в даному випадку слід встановити, чи було позивачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, що є мінімальними державними гарантіями.

Так, питання оплати праці врегульовані главою VII КЗпП України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIIІ КЗпП України.

Колегія суддів звернула увагу на те, що оплату праці врегульовано главою VII КЗпП України (ст.ст.94-117), а гарантії та компенсації встановлені у главі VIIІ КЗпП України (ст.ст.118-129), в той же час, наведені норми не містять положень щодо виплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч.1 ст.83 КЗпП України.

Ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» також не передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, в якості норм оплати праці.

У свою чергу, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, КЗпП України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз наведених норм дав суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що судом першої інстанції помилково ототожнено державні гарантії, пов’язані із відпусткою, та мінімальні державні гарантії в оплаті праці.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, в оплаті праці, що передбачена ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» та КЗпП України, внаслідок чого висновок суду щодо порушення позивачем ст. 265 КЗпП України не відповідає фактичним обставинам.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначила про відсутність підстав для накладення на ФОП штрафу, передбаченого абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, з огляду на те, що допущене позивачем порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України не підпадає під визначення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.