ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ У СПРАВІ ЗА ПОЗОВОМ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ПРАЦІВНИКОМ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ТРУДОВИХ ОБОВЯЗКІВ

Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та інтересів відповідача в справі за позовом підприємства щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків.
Так, рішенням Машівського райсуду Полтавської області від 06.03.2019 р. по справі № 531/974/18 було відмовлено в задоволенні позову комунального підприємства про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків в повному обсязі. Стягнуто з комунального підприємства на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу (№ рішення в ЄРСР 80513070).
Так, судом першої інстанції при винесенні зазначеного рішення було враховано наступне.
Частинами 1 та 3ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Тобто ця відповідальність пов’язана з винними діями або бездіяльністю працівника, що потягли спричинення матеріальної шкоди.
Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмір прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках зазначених у законодавстві.
За положенням ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Окремо звертаємо вашу увагу на тому, згідно ч. 3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Згідно Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці і соціальних питань Ради Міністрів СРСР № 447/24 від 28 грудня 1977 р., з подальшими змінами і доповненнями і який є чинним, відповідач не належить до категорії працівників, з яким згідно ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.