Правова можливість усунення від права на спадкування за заповітом

Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та законних інтересів відповідача в справі за позовом про усунення від права на спадкування за заповітом.

Так, обґрунтуванням позовних вимог слугувало те, що не зважаючи на те, що на відповідача було складено заповіт, остання ухилялася від своїх обов’язків по наданню допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані.

Рішенням Полтавського апеляційного суду від 19.09.2019 р. по справі № 554/5287/18 апеляційну скаргу відповідача було задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29.05.2019 р. скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про усунення від права на спадкування, відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 1 057,20 судового збору. Стягнуто з позивача на користь відповідача з 5 100,00 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84433688).

Зокрема, судом апеляційної інстанції при винесенні рішення було враховане наступне.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Оскільки заповіт є внутрішнім волевиявленням спадкодавця, який вважав за необхідне залишити все наявне йому майно саме відповідачеві, та, оскільки позивачка не має права на обов`язкову частку у спадщині, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Окрім того, судом було враховано і те, що в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 зазначено, що для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Виходячи зі змісту наведеної норми закону та з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч. 2 ст. 1259 ЦК України. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

При цьому для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.