Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України

Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та інтересів незаконно звільненого працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Так, Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 13.02.2018 р. позовні вимоги задоволено частково. Поновлено позивачеві строк на звернення до суду як пропущений з поважних причин. Визнано незаконним та скасовано наказ «Про звільнення» із роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України за невідповідність займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи та за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Поновлено позивача на посаді стягнуто з роботодавця на користь позивача 167 045,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з якого підлягають утриманню податки та інші обов'язкові платежі. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження позивачеві виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 13.05.2019 р. по справі № 553/1875/16-ц вказане рішення було залишене без змін http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81722178.
Судом касаційної інстанції при прийнятті рішення було враховане наступне.
Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згода на звільнення має чинність тільки за умови, що вона дана з підстав, зазначених власником у поданні з проханням дати згоду на звільнення. Якщо ж виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду з іншої підстави, ніж запитував власник, згода не буде мати чинності.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Судом касаційної інстанції було враховане і те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про незаконність звільнення позивача: згода на звільнення працівника профкомітетом надана виключно з підстав, визначених п. 2 ст. 40 КЗпП України, а не за прогул. Крім того, у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального права в частині незаконності звільнення позивача за п. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки після повторної перевірки знань із питань охорони праці, отримавши незадовільний результат, позивач відсторонений від виконання обов'язків, при цьому доказів того, що йому було запропоновано зайняти іншу посаду, функціональні обов'язки якої могли б відповідати його кваліфікації на час проведення перевірки, матеріали справи не містять.