Чому суд відмовив в задоволенні позову про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатного батька

Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та інтересів відповідача в справі за позовом інтернату для громадян похилого віку та інвалідів про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатної особи.

Фабула судового акту. Підставою для звернення інтернату для громадян похилого віку та інвалідів про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатної особи слугувало те, що, на думку позивача, аліменти, які сплачувалися відповідачем на утримання непрацездатного батька, є недостатніми для забезпечення належного рівня життя останнього. Позивач просив суд переглянути розмір аліментів та збільшити їх до 1/4 всіх видів доходів (заробітку) відповідача.

Рішенням Хорольського райсуду Полтавської області від 16.10.2019р. в задоволенні  позову було відмовлено  (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85192577).

За загальним правилом, повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до положень ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Ця ж норма визначає обов’язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків.

Судом першої інстанції при винесенні рішення було враховано, що  моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Сам факт непрацездатності батьків не є безумовною підставою для виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання матір`ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в їхнього підопічного погіршився стан здоров`я чи змінився матеріальний стан.

Суд зауважив і на те, положення ЗУ «Про пенсійне забезпечення» чітко обумовлює виплату пенсії особисто особам, які проживають у будинках-інтернатах (пансіонатах). У зв`язку з цим, не можна стверджувати, що зарахування підопічного на державне утримання та отримання ним пенсії призвели до погіршення його матеріального стану. Тим більше, у своїй заяві останній особисто підтвердив покращення свого матеріального стану у зв`язку із збільшенням загального розміру йому пенсії.