UAH
Правове обґрунтування визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю: Адвокатское объединение
Premium Standard
Отзывов: 0
+38 (050) 197-77-89
Адвокатское объединение "Аргос"

Правове обґрунтування визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

18.09.2019

Адвокатом АО «Аргос» Олександром Остапенком в інтересах клієнта було подано до суду позовну заяву про визнання права власності на гараж за набувальною давністю.

Судом позов задоволено повністю, визнано за особою право власності на гараж за набувальною давністю (справа № 554/6114/19).

В обґрунтування правової позиції адвокатом у позовній заяві та судом у рішенні було зазначено:

Відповідно до абз. 2 п. 13 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 р. відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності (ч. 3 ст. 344 ЦК України).

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України).

Як визначено в абз .2 п. 9 Постанови № 5 від 07.02.2014 р. при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 п. 11 Постанови № 5 від 07.02.2014 р. враховуючи положення ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК України).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності (абз. 1 п. 13 Постанови № 5 від 07.02.2014 р.).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 14 Постанови № 5 від 07.02.2014 р.).

Новости

LiveInternet

Описание

Адвокатское объединение "Аргос", Украина ALL.BIZ: Украина - Компания. Контактная информация, реквизиты компании - адрес, телефоны, факс., Правове обґрунтування визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю